- Поширеність і способи профілактики
- Класифікація
- Чому виникає хвороба?
- Клінічні ознаки та діагностика
- Лікування
- Лейкоплакія і вагітність
Слово «лейкоплакія» утворено від двох грецьких слів, що означають «біла бляшка». Воно почало застосовуватися в медицині ще в 1887 році і з тих пір традиційно використовується у вітчизняній медицині для визначення процесів, пов’язаних з надмірною зроговінням епітеліальних шарів. Давайте розберемося, що ж це за захворювання — лейкоплакія шийки матки?
Це ненормальний стан, при якому розвивається надмірне ороговіння (накопичення кератину) багатошарового епітелію, що вистилає поверхню шийки. Закордонні медики і морфології частіше говорять про дискератозе шийки матки, тобто про порушення освіти кератиноцитів – ороговілих епітеліальних клітин.
Поширеність і способи профілактики
Ця патологія виявляється у 1,1% всіх жінок. Серед інших захворювань шийки її частка становить 5,2%. Ще частіше цей діагноз реєструється у пацієнток з порушеним менструальним циклом – у 12%.
Незважаючи на невелику частоту зустрічальності захворювання в гінекології, необхідно дотримуватися заходів по його запобіганню. Адже практично у кожної третьої хворої з лейкоплакией надалі виникає рак шийки.
Профілактика:
- своєчасна діагностика ектопії шийки та її лікування;
- лікування вірусних і мікробних інфекцій;
- вакцинація проти вірусу папіломи людини;
- у групах жінок з частою зміною партнерів рекомендується використання презервативів;
- лікування порушень циклу менструацій;
- цілеспрямований огляд жінок з групи ризику.
Таким чином, відвідування гінеколога не рідше одного разу в рік і дотримання простих правил гігієни дозволить запобігти розвитку лейкоплакії у багатьох жінок.
Класифікація
Патологія може бути простий або з атипією клітин.
- Проста лейкоплакія шийки матки – це освіта ороговілих клітин на поверхні шийки, які утворюють бляшку. Такі клітини характеризуються накопиченням щільного білка – кератину, який, наприклад, становить основу нігтів, волосся, а також знаходиться у верхніх шарах шкіри. Яких-небудь мікроструктурному змін при цьому немає.
- Лейкоплакія з атипією супроводжується не тільки утворенням великої кількості ороговевающих клітин, але і зміною їх мікроскопічної структури – збільшенням ядра, появою додаткових ядерець, високою швидкістю поділу, порушенням форми і так далі.
Лейкоплакія це рак чи ні?
На це питання лікарі відповідають наступним чином: звичайна лейкоплакія є лише фоновим станом і не трансформується в рак. Її відносять до групи гіпер – і паракератозов, тобто порушень ороговіння. Лейкоплакія з атипією — передраковий стан, що відноситься до цервікальної интранеоплазии.
В залежності від поширеності порушень лейкоплакію класифікують так само, як і цервикальную неоплазію. При 1 ступеня атипія клітин є лише в нижній третині епітеліального шару, при другій займає 2/3, а при третій – охоплює весь шар епітелію.
Лейкоплакія епітелію шийки матки як кольпоскопічний ознака відноситься за сучасною номенклатурою до аномальних даними кольпоскопічного дослідження.
Чому виникає хвороба
Причини виникнення патології шийки матки поділяють на дві групи:
- ендогенні (внутрішні);
- екзогенні (зовнішні).
Теорія гормонального походження лейкоплакії була висунута ще в 60-х роках ХХ століття. Згідно їй, головна причина гіперплазії (розростання) патологічних тканин – дефіцит прогестерону і надлишок естрогенів. Такий гормональний дисбаланс виникає внаслідок порушення овуляції в яєчниках. Ановуляція розвивається за будь-які порушення в гіпоталамо-гіпофізарній системі, яєчниках або матці.
Даний стан шийки матки часто виникає після перенесеного інфекційного захворювання матки і придатків, особливо на тлі мізерних місячних (олигоменореи).
З зовнішніх чинників особливе значення надається ятрогенным (лікарським) фізичних і хімічних впливів. Так, приблизно третина пацієнток з лейкоплакией раніше отримувала інтенсивне і часто непотрібне лікування псевдоерозії, а друга третина перенесла діатермокоагуляцію («припікання») шийки.
Отже, хто відноситься до групи ризику по розвитку лейкоплакії:
- жінки з порушеним менструальним циклом, особливо з незначними менструаціями;
- пацієнтки, що перенесли запальні процеси статевих шляхів (сальпінгіт, ендометрит, аднексит);
- хворі, що мали в минулому рецидивуючу псевдоэрозию шийки і отримували з цього приводу інтенсивне лікування.
Механізм розвитку хвороби вивчений не дуже добре. Під дією перерахованих вище причин активуються процеси накопичення кератину у плоскому епітелії, выстилающем шийку (в нормі він не ороговевает). Епітеліальні клітини повільно перебудовуються, їх ядро та інші внутрішні елементи розпадаються, відбувається втрата клітинами глікогену. У результаті формуються рогові лусочки.
Лейкоплакія може поєднуватися з ектопією шийки. При цьому вогнищева лейкоплакія шийки матки виникає при епідермізаціі (загоєнні) ектопії, коли багатошаровий епітелій починає наростати на пошкоджену поверхню. В цей час можуть з’явитися поодинокі або множинні патологічні вогнища.
Клінічні ознаки та діагностика
Найчастіше захворювання протікає приховано, не супроводжуючись якимись скаргами. Лише деяких пацієнток турбують рясні білі, а також кров’янисті виділення з піхви при статевому контакті. Болі при лейкоплакії відсутні.
Внаслідок безсимптомного перебігу особливе значення має повне обстеження жінки, особливо якщо вона належить до групи ризику.
При розпитуванні уточнюється характер менструального циклу, перенесені захворювання, у тому числі псевдоерозія. З’ясовується, яким чином проводилося лікування псевдоерозії.
Діагностика лейкоплакії шийки матки заснована на двох найбільш інформативних методів:
- розширена кольпоскопія;
- морфологічний метод.
Поразка виглядає як без праці вилучається біла плівка або бляшки у вигляді грудочок, ущільнені, з добре видимими межами. Ці симптоми лейкоплакії шийки матки залежать від товщини ороговілого шару. Під ним розташовуються блискучі вогнища рожевого кольору, які відповідають справжнім розмірам пошкодження. Вогнища лейкоплакії можуть бути зовсім невеликими, а можуть займати велику площу, переходячи навіть на стінки піхви.
При кольпоскопії лейкоплакія має вигляд ділянки, не забарвлюється йодом, покритого дрібними червоними крапками. Ці точки – вирости сполучної тканини, що лежить під епітелієм, в яких проходять капіляри. Сам патологічний осередок судин не має. Червоні капілярні нитки створюють специфічну картину мозаїки. Проба Шиллера при лейкоплакії негативна.
Щоб діагностувати злоякісну пухлину шийки при лейкоплакії, беруть мазок-відбиток з поверхні епітелію. Однак цей метод не завжди інформативний, адже з-за зроговіння в мазок не потрапляють глибокі шари епітелію, де як раз і відбувається клітинна трансформація.
Тому головний спосіб діагностики – біопсія. Для якісного дослідження потрібно провести ножову біопсію (з допомогою скальпеля) саме з зміненого ділянки шийки. Тому така процедура проводиться під контролем кольпоскопії.
Патологія може виникнути не тільки на шийці, але і у цервікальному каналі. Тому необхідно одночасно з біопсією виконати вишкрібання слизової оболонки каналу шийки матки. В отриманому матеріалі оцінюють товщину епітелію, ступінь ороговіння, втрату глікогену, зміни ядер і форми клітин і інші ознаки.
Один з найбільш сучасних способів діагностики – микрокольпогистероскопия. Вона дозволяє потрапити в цервікальний канал без анестезії і розширення, оглянути його стінки, взяти прицільну біопсію.
При дослідженні отриманого матеріалу під мікроскопом дуже важливо наявність клітинної атипії. Лейкоплакія шийки матки без атипії характеризується нормальним співвідношенням розмірів клітин в поверхневих і глибоких шарах, однак є ознаки надмірного накопичення в них кератину. Цей процес називають дискератозом.
При лейкоплакії з атипією верхній шар представлений дискератозом, а під ним прихований глибокий шар, в якому і виявляється патологічне зміна клітин. Такий стан багато медики називають морфологічними передраком.
Додатково для уточнення причин захворювання і тактики його лікування проводять бактеріологічне дослідження для виявлення вірусів і хвороботворних бактерій, а також оцінюють гормональний фон і стан статевих органів. При необхідності призначають дослідження імунного статусу – імунограму.
Лікування
Питання про те, як лікувати лейкоплакію шийки матки найбільш ефективно, досі не вирішене. Запропоновано досить багато способів впливу на патологічний осередок, зокрема:
- діатермокоагуляція;
- вплив рідким азотом;
- лазерне лікування лейкоплакії шийки матки за допомогою випромінювання високої інтенсивності;
- радіохвильова хірургія;
- загальне медикаментозне лікування;
- застосування ліків місцево.
Перед початком лікування необхідно переконатися, що у пацієнтки відсутні запальні захворювання вульви і піхви, викликані вірусами, хламідіями, трихомонадами, грибками. За показаннями проводиться лікування відповідними антибактеріальними препаратами.
Не рекомендується лікування лейкоплакії шийки матки народними засобами. Такі речовини, як обліпихова олія, масло шипшини, засоби на основі алое та інші популярні рецепти можуть посилити розмноження патологічних клітин і викликати поява атипових клітин. Радимо жінкам не ризикувати своїм здоров’ям, а лікуватися згідно сучасним уявленням.
Траволікування при лейкоплакії допустимо тільки в цілях поліпшення гормонального балансу, загального стану і включає червону щітку, борову матку, перстач білу. Користь можуть принести курси адаптогенів – лимоннику, елеутерококу, родіоли рожевої.
Припікання препаратом «Солковагин»
Досі застосовується хімічне припікання лейкоплакії шийки матки препаратом «Солковагин». Це засіб викликає коагуляцію (припікання) епітелію. Ліки проникає на глибину до 2 мм, що сприяє руйнуванню вогнища. Лікування Солковагином безболісно. У молодих родили пацієнток з простою лейкоплакией ефективність такої терапії перевищує 70%.
Солковагин має протипоказання, зокрема, підозра на клітинну дисплазію або злоякісне новоутворення. Тому він не повинен використовуватися при лейкоплакії з атипією.
Діатермокоагуляція
В даний час ще використовується і діатермокоагуляція – припікання з допомогою високої температури. Однак у цього методу є небажані ефекти:
- розвиток ендометріозу у вогнищі впливу;
- кровотеча при відторгненні утворилася при коагуляції скоринки;
- загострення супутнього аднекситу;
- порушення менструального циклу;
- біль;
- тривале загоєння;
- нерідко — рецидив лейкоплакії шийки матки.
Кріотерапія
Кріотерапія – сучасний метод лікування. За допомогою низької температури вона викликає некроз (омертвіння) патологічних клітин. Процедура проводиться одноразово, триває в залежності від величини ураження від 2 до 5 хвилин. Маніпуляція безболісна, виконується в амбулаторних умовах. Ефективність досягає 96%, однак можливі рецидиви.
Для прискорення загоєння та профілактики інфікування після діатермокоагуляції або кріотерапії призначаються свічки. Використовуються вагінальні супозиторії, відновлюють пошкоджену слизову оболонку, – з метилурацилом або Депантол.
Лазерне впливу
Лазерне видалення лейкоплакії шийки матки – найбільш сучасний спосіб лікування. Використовується високоінтенсивний вуглекислий лазер. Процедура проводиться безконтактно і безболісно. При цьому виключається можливість зараження пацієнтки якими інфекційними захворюваннями або кровотечі. Лазер випарює пошкоджені тканини, утворюючи тонку плівку, яка оберігає ранку від попадання крові і інфекції.
Найсучасніший спосіб лікування лейкоплакії шийки матки — вплив лазером
Лазерна коагуляція проводиться амбулаторно, в першу тиждень циклу. Безпосередньо перед впливом шийку забарвлюють розчином Люголя для визначення меж лейкоплакії. Якщо уражена не тільки шийка, а й стінки піхви, на першому етапі проводять лазерну коагуляцію вогнищ на шийці, а через місяць – на стінках піхви. Повне загоєння настає приблизно через 1,5 місяці після процедури.
Радіохвильова терапія
При лейкоплакії можливо лікування сургитроном. Це апарат для радіохвильової терапії, який дозволяє безболісно і швидко видалити патологічний осередок.
Хірургічний метод
Якщо лейкоплакія виникла на тлі зміни форми шийки (наприклад, після пологів), використовується хірургічне лікування. Уражені тканини видаляються з допомогою конізації (ножовий або лазерного), а також ампутації (клиноподібної або конусовидної). Для відновлення нормальної форми і цервікального каналу шийки можливе виконання пластичної операції.
З усіх методів лікування краще використовувати лазерну терапію.
Може лейкоплакія шийки матки пройти сама?
На жаль, відповідь на це питання негативна. Без лікування проста лейкоплакія може існувати досить довго, але при появі атипії прогресування хвороби прискорюється, і може трансформуватися в злоякісну пухлину.
Після лікування необхідно збалансувати своє харчування, намагатися вживати більше білка і вітамінів. Після консультації з лікарем можна приймати біологічно активні добавки для поліпшення імунітету та жіночого здоров’я. Їх можна приймати як окремо, так і програмами, що включають кілька природних компонентів.
Лейкоплакія і вагітність
Лейкоплакія нерідко виявляється у молодих жінок. При цьому їх може цікавити, чи перешкоджає захворювання виношування дитини? Чи можна завагітніти при лейкоплакії?
При вогнищевих змінах процес зачаття не порушений. Перешкодою для запліднення можуть стати порушення овуляції, викликали лейкоплакію, а також наслідки запальних захворювань.
У деяких випадках вагітність може бути утруднена при сильній деформації шийки, наприклад, в результаті повторних процедур діатермокоагуляції, перенесених у минулому з приводу рецидивуючої псевдоерозії.
При плануванні вагітності слід пройти повне гінекологічне обстеження і видалити лейкоплакію. Під час вагітності необхідний регулярний огляд з використанням дзеркал. При задовільному стані шийки можливі пологи через природні шляхи.
loading…